А даремно українці не слідкують за тим, що відбувається на Чемпіонаті світу з футболу в Росії. Бо, схоже, він стане одним з найскандальніших в історії футболу. І до «гри мільйонів» він не має жодного стосунку.
Світ в шоці. Росія на цей місяць
перетворилася на один величезний бордель. Тисячі молодих жінок буквально полюють на іноземців. Без різниці: єгиптянин, сенегалець, австралієць, німець чи швед.
Доступність російських жінок, які скачуть в ліжко з першим ліпшим іноземцем буквально «за пляшку пива» кидають у ступор навіть тих уболівальників, які об’їздили увесь світ. Не допомогли навіть звернення влади не вступати у статеві стосунки з іноземцями. Це лише додало пікантності в російські реалії.
Звісно, тамтешні журналісти (не з числа кремлівських пропагандистів – ті лише про «гостинність Росії» торочать) намагаються знайти пояснення цій повальній вакханалії. Олександр Нєвзоров видав з цього питання власне дослідження.
«Это нормальные несчастные дуры, честные нормальные девочки, которые в свободное от египтян время поют где-нибудь в хоре: «Дядя Вова мы с тобой». Это те же самые девочки, которые наполняют оптимизмом опросы ВЦИОМа или целуют попам руки. Это те девочки, которые вчера кричали «Крым наш!», которые стояли в линейках на мемориалах. Вот они видят сейчас съехавшихся со всего мира женихов из другого, иного мира и понимают, что шансик, крохотный, конечно – шансик спастись от нашей безнадеги, он очень невелик, но он есть».
Публіцист вважає, що російські дівчата йдуть на це у відчайдушній надії сподобатися якомусь іноземцю настільки, щоб той забрав її з собою й одружився й порівнює це з «килимовими бомбардуваннями» – а раптом черговий «клієнт» закохається…
Нєвзоров очевидно правий лише почасти. Адже більшість цих жінок усвідомлюють, що уругвайські вболівальники далеко не принци, що мріють одружитися на «русской красавице».
Так було ще в СРСР. Будь-який міжнародний форум, на який з’їжджалася велика кількість іноземців, перетворювався на один величезний будинок розпусти. При тому радянські жінки усвідомлювали, що ніхто їм не дасть поїхати з СРСР.
Причина цього страшного феномену в іншому: отой клятий «совок». Потворно викривлена система «моральних цінностей», коли все іноземне від шкарпеток до чоловіків набувало для радянських людей якогось сакрального значення.
У 60-70 роки минулого сторіччя існував навіть спеціальний неофіційний термін «Фестивальні діти». Радянський музикант Олексій Козлов згадував, що відбувалося на Фестивалі молоді і студентів у Москві:
«К ночи, когда темнело, толпы девиц со всех концов Москвы пробирались к тем местам, где проживали иностранные делегации. Это были различные студенческие общежития и гостиницы, находившиеся на окраинах города… В гостиничные корпуса советским девушкам прорваться было невозможно, так как всё было оцеплено профессионалами-чекистами и любителями-дружинниками. Но запретить иностранным гостям выходить за пределы гостиниц никто не мог.
События развивались с максимальной скоростью. Никаких ухаживаний, никакого ложного кокетства. Только что образовавшиеся парочки скорее удалялись подальше от зданий, в темноту, в поля, в кусты, точно зная, чем они немедленно займутся. Особенно далеко они не отходили, поэтому пространство вокруг гостиниц было заполнено довольно плотно, парочки располагались не так уж далеко друг от друга, но в темноте это не имело значения. Образ загадочной, стеснительной и целомудренной русской девушки-комсомолки не то чтобы рухнул, а скорее обогатился какой-то новой, неожиданной чертой — безрассудным, отчаянным распутством».
Тоді все пояснювали тим, що радянські дівчата палко кохали чорношкірих хлопців, бо ті були символом Африки, що боролася з колонізаторами. Таке собі сексуальне волонтерство, морально-фізична підтримка борців за свободу.
Навіть зараз ревнителі “совка” намагаються все пояснити коханням. Але яке кохання між людьми різних рас, які не знають мови один одного і спілкуються на мигах, та ще з “максимальной скоростью”.
Адже і без фестивалів дівчата тримали в облозі готелі «Інтурист» та порти, куди заходили іноземні судна. Широко відома і «Трагедія в Сокольниках», коли під час матчу гравці канадської хокейної команди «Беррі Кап» розкидали жувальну гумку, і в тісняві загинула 21 людина та ще 25 стали інвалідами.
Ні, не в «дружбі народів» тут справа. Тут все набагато глибше і страшніше. З одного боку — ненависть і страх перед Заходом, вихований радянською (а тепер російською) пропагандою, а з іншого — якесь ірраціональне прагнення до іноземного. І секстуризм тут ні до чого.
В СРСР американські джинси, фінські унітази та італійське взуття були фетішем, складовою престижу. Але зараз Росія переповнена імпортом на будь-який смак. А ірраціональне прагнення залишилося, вилившись у нинішню вакханалію. Хіба що зараз більша частина парочок по кущам не лежать і дружинники на них не полюють.
Ще одне. У 2012 році в Україні проходив Чемпіонат Європи з футболу. Але такого масштабу сексуальної вакханалії не було. Переважно «працювали» професіональні повії, як і в усіх країнах. Не спостерігається повального полювання на іноземців з боку грузинських, вірменських, молдовських, білоруських жінок. І лише росіянки відзначилися…
І кривить душею Нєвзоров. Якщо вісімнадцятирічна російська дівчина, за виразом журналіста, «рвут с себя трусы и колготы» перед арабом — то вона — не «честная нормальная девушка». Вона – частина отого дво- або і триликого «совка», який наразі виріс у «Русский мир».
Подивіться на дописи колишніх росіянок, котрі одружилися з американцями й давно отримали громадянство США. Як вони ненавидять свою нову батьківщину. Як вони нерівно дихають в бік “Русского мира”.
Є такий темрмін — дводумство (англ. doublethink), який увів в життя видатний англійський письменник Дж. Орвел, описуючи в романі “1984” тоталітарне суспільство. Дводумство означає здатність одночасно дотримуватись двох переконань, що суперечать одне одному. А тут до дводумства додається ще і якась “дводушність”.
І прагнення «удрать и от нищеты, и от беспросветной тупости» — це лише виправдання. Реальність треба шукати в «загадочной русской душе», котра ненавидить всіх навколо, і з цієї лютої ненависті рветься заміж за тих кого ненавидить або прагне хоча б на годинку стрибнути в гречку з об’єктом ненависті.
Такий ось когнітивний дисонанс «Русского мира».
Такий ось когнітивний дисонанс «Русского мира».
Дводушність.
Немає коментарів:
Дописати коментар